Tag Archives: Культура і життя

Анонс: до 200-річчя Станіслава Монюшка

5 травня 2019 в Музеї Лисенка відбудеться прем’єра 13 вокальних творів Станіслава Монюшка в українських перекладах Максима Стріхи. Концерт приурочено до 200-річчя від дня народження композитора

 

Афіша - Монюшко2019.jpg

Станіслав Монюшко (1819-1872) – видатний польський композитор родом із Беларусі. Автор 12 опер, 5 оперет. 6 мес та багатьох інших вокальних та інструментальних творів.

Більшу частину життя Монюшко прожив на теренах тодішньої Російській імперії – у Мінську (до 1838), Вільні (1840-1858) та Варшаві (з 1858), проте його творчість пов’язана з Польщею – його вокальна музика написана на польські тексти, а інструментальна, як і музика Ф. Шопена, спирається на польські народні танці.
В Україні творчість С. Монюшка, за винятком, можливо, опери «Галька», маловідома. В той час як піаністи віддають перевагу більш відомому співвітчизнику й сучаснику Монюшка – Ф. Шопену, вокалісти – його сучасникам Російської імперії, які звертались до російськомовних текстів (О. Варламов, О. Гурільов, М. Глінка та ін.). Це пов’язано з одного боку із консерватизмом та орієнтацією багатьох виконавців на московську виконавську традицію, з іншого – з трудністю для них польської вимови.

Прагнення ознайомити з вокальною творчістю Монюшка українців і раніше надихало митців. Так, «Гальку» в українському перекладі ставив ще М. Садовський у 1908-1914 роках, декілька романсів С. Монюшка було видано Галиною Швидків (2016). Чимало пісень та романсів Станіслава Монюшка переклав українською Максим Стріха. Ці переклади прозвучать в нашому концерті вперше.

В програмі:

1. Три Багателі для фортепіано
2. Тріолет (Triolet),
слова Томаша Зана
3. Золота рибка (Złota rybka), слова Яна Захаріасевича
4. Вечірня пісня (Pieśń wieczorna),
слова Людвіга Владислава Кіндратовича
5. Прядіння (Prząśniczka), слова Яна Чеснота
6. Далебі (Dalibógże),
слова Юзефа Массальського
7. Польова ружа (Polna różyczka),
слова Юзефа Грайнерта
8. «Музична мить»
для фортепіано
9. «Селяночка
для фортепіано
10. Він поїхав (Czy powróci). слова Юзефа Крашевського
11. Непевність (Niepewność), слова Адама Міцкевича
12. Думка (Dumka),
слова Яна Чечота
13. Про сирітку Зосю (O Zosi sierocie),
слова Юзефа Шуйського
14. Квіт (Kwiatek),
слова Антонія Коляновського
15. Музи́ка (Grajek),
слова Антонія Колянковського
16. Пісня Наї (Pieśń Nai),
слова Юзефа Коженьовського

Advertisements

Україномовна опера – загибель відкладається?

Перепублікуємо статтю Максима Стріхи в газеті “Культура і життя” від 27 липня
2017 (№27)
Culture_and_life,_27-2017-обкладинка.jpg

Почну з твердження, яке здасться декому єретичним, але яке водночас важко спростувати, залишаючись у рамках звичайної логіки.

У другій половині XX століття оперне мистецтво (в тому розумінні, яке закладали в нього великі композитори минулого) зазнало драматичних і дуже неоднозначних змін. Адже і Верді, і Вагнер, і Шостакович ставилися до своїх творів як до музичних драм, де розуміння кожного слова важить анітрохи не менше від музики. Натомість спричинений економічними стимулами (велетенські гонорари «зірок» зумовили короткі ангажементи, й переучувати партії щоразу новою мовою стало складно) перехід до практики виконання опер мовами оригіналів звів цей елемент розуміння кожного слова нанівець. Попри наявність табло з перекладом, опера повсюдно перетворилася на поєднання вокалізів і пантоміми (часто доволі екстравагантної – на тлі не менш екстравагантної сучасної сценографії). Але драматичні репліки, які є в кожному оперному шедеврі, вже ні в кого не викликають відчуття морозу по шкірі.

Продовжувати читання Україномовна опера – загибель відкладається?