Роздуми після концерту (до 80 річчя Отрошенка)

Роздуми після концерту

4 травня в залі Спілки композиторів України відбувся концерт, присвячений пам’яті Юрія Отрошенка. Торік восени талановитому перекладачеві, поетові, художникові й композиторові виповнилося б 80.

При цьому за основним фахом Юрій Отрошенко був лікарем, а його дебютна і водночас підсумкова книга «П’єси й переклади співаної поезії» за гіркою іронією долі з’явилася друком тільки в 2012-му – в рік смерті автора. Понад дві третини обсягу цього 360-сторінкового тому склали українські тексти для популярних оперних арій, романсів та пісень.

Оперні шедеври В. А. Моцарта у дзеркалі музичної україніки (відлуння концерту)

До Вашої уваги – стаття кандидата мистецтвознавства Ігоря Тилика, опублікована в газеті “Соломія”(№3/73 липень-вересень 2017).

Погодьтеся, не так вже й часто у строкатій круговерті українського мистецького життя стаються події, які знаменують нову сторінку в осягненні хрестоматійних еталонів світової музичної класики. Утім, у даному разі, йдеться саме про це. Маємо на увазі напрочуд цікавий концерт «Опери В. А. Моцарта – українською», який нещодавно (18 червня 2017 р.) відбувся за підтримки Фонду «Wikimedia Foundation» у Київському міському Будинку Вчених.

Польські пісні Ф. Шопена – українською

Приводом для цих роздумів став щойно надрукований збірник вокальних творів Фридеріка Шопена з новоствореними українськими перекладами польських поетичних текстів. Така подія важлива й дивовижна з трьох причин. По-перше, оскільки нотовидання в країні завмерло, кожен рух у цій сфері стає помітним і дивним. По-друге, Шопен – давній улюбленець української інтелігенції, але відомий їй лише як суто фортепіанний композитор. Багато хто буде здивований і спитає: «А хіба у Шопена є ще й пісні?». По-третє, сьогоднішні меломани, котрі звикли думати, що іншомовну вокальну музику треба слухати обов’язково мовою оригіналу, спитають: «Навіщо взагалі перекладати тексти шопенівських пісень українською, замість співати їх польською мовою?» Відповіді на всі ті питання має дати нова збірка, що видана за редакцією київського композитора і громадського діяча Андрія Бондаренка.

Шопенівські вокальні твори мають незвичайну історію. Своїх пісень Шопен не продавав, на відміну від фортепіанних творів, які за контрактами продавалися видавцям, друкувалися, виконувались, у публічних концертах, приносячи авторові доходи. Всі свої пісні він скомпонував на польськомовні вірші, незрозумілі французам та іншім європейцям (про виконання вокальної музики мовою оригіналу в XIX столітті не йшлося), тобто видавати й виконувати шопенівські пісні у Франції, де він тоді мешкав, було неможливо. Композитор писав їх для себе і для подарунків друзям-полякам (які час від часу відвідували його в еміграції), і навіть не помишляв мати від тих пісень якийсь матеріальний зиск. Результатом є те, що вокальний доробок Шопена, на жаль, зберігся не повністю. Ніхто не знає, скільки пісень було ним створено і кому подаровані рукописи (тоді як фортепіанні його твори відомі всі й з усіма авторськими варіантами). В ті часи, коли готували посмертне зібрання творів композитора, вдалося отримати автографи лише сімнадцяти пісень (їх було надруковано як opus 74), згодом розшукані були ще два вокальні твори. Загалом сучасне академічне Повне зібрання творів, що видано Інститутом Ф. Шопена в Кракові, містить 19 пісень. Кількість пісень, що до нас не дійшли, невідома.

Україномовна опера – загибель відкладається?

Перепублікуємо статтю Максима Стріхи в газеті “Культура і життя” від 27 липня
2017 (№27)

Почну з твердження, яке здасться декому єретичним, але яке водночас важко спростувати, залишаючись у рамках звичайної логіки.

У другій половині XX століття оперне мистецтво (в тому розумінні, яке закладали в нього великі композитори минулого) зазнало драматичних і дуже неоднозначних змін. Адже і Верді, і Вагнер, і Шостакович ставилися до своїх творів як до музичних драм, де розуміння кожного слова важить анітрохи не менше від музики. Натомість спричинений економічними стимулами (велетенські гонорари «зірок» зумовили короткі ангажементи, й переучувати партії щоразу новою мовою стало складно) перехід до практики виконання опер мовами оригіналів звів цей елемент розуміння кожного слова нанівець. Попри наявність табло з перекладом, опера повсюдно перетворилася на поєднання вокалізів і пантоміми (часто доволі екстравагантної – на тлі не менш екстравагантної сучасної сценографії). Але драматичні репліки, які є в кожному оперному шедеврі, вже ні в кого не викликають відчуття морозу по шкірі.

Пісні Шопена – українською!

Українські вокальні переклади мають давню традицію, закладену М. Рильським, М.Лукашем, Л. Старицькою-Черняхівською, Б.Теном.