Category Archives: Дослідження

«Винова краля» Чайковського й Рильського: необхідна передмова

«Винова краля» (в оригіналі – «Пиковая дама») – найдинамічніша і найдраматичніша опера Петра Чайковського, яка упродовж майже 130 років не сходить зі сцен провідних оперних театрів світу.  пікова дама

Її лібрето було написано братом композитора Модестом на сюжет повісті Олександра Пушкіна з використанням декількох літературних і музичних «цитат» і навіть пісеньки зі старовинної французької опери 18 століття, яку наспівує Графиня, – персонаж, що й дав опері її назву. Слова двох арій (Єлецького у сцені на балу й Лізи у сцені біля Зимової Канавки) написав сам композитор. Загалом лібрето опери наділено високими літературними якостями й містить багато доброї поезії та вправних стилізацій під архаїчну вже для Чайковського добу Катерини ІІ. Continue reading «Винова краля» Чайковського й Рильського: необхідна передмова

Advertisements

Максим Рильський як перекладач лібрето «Руслана і Людмили»

У житті Максима Рильського опера посідала поважне місце. Поет був не тільки палким шанувальником музичного мистецтва і приятелем багатьох великих співаків своєї доби (збереглося відоме фото: славетний тенор Іван Козловський співає, а Максим Рильський акомпанує йому за роялем). Він ще й узяв безпосередню участь у творенні високохудожнього корпусу текстів та перекладів лібрето найголовніших опер та оперет світового репертуару, після того, як у 1926 році оперні театри в УСРР було «українізовано». Йому належать сучасні літературні редакції лібрето таких класичних українських опер, як «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм». Є в доробку поета й створене наприкінці 1920-х років оригінальне лібрето одноактної опери «Фесько Андибер», музику на яке написав російський композитор Василь Золотарьов, який тоді викладав у Київському музичному інституті імені Миколи Лисенка.
Continue reading Максим Рильський як перекладач лібрето «Руслана і Людмили»

Максим Рильський і його переклад «Кармен» Бізе

РильськийЗагальновідомо: Максим Тадейович Рильський є одним із корифеїв українського художнього перекладу. Значно менше знають про те, що понад чверть (коли говорити про друковані аркуші) перекладів поета зроблено для музичного театру.

Перу Максима Рильського належать близько 20 перекладів (чи редакцій перекладів) таких класичних опер, як «Севільський цирульник», «Травіата», «Кармен», «Корневільські дзвони», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Іоланта» «Мазепа», «Царева наречена», «Снігуронька», «Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» (під такою ідеологічно прийнятною назвою ішла за радянських часів опера Михайла Глінки «Життя за царя»). Робив ці переклади й редакції Максим Тадейович і з фахового обов’язку: впродовж 1934–1950 років від офіційно виконував обов’язки завліта Київської опери. Для театру оперети було перекладено лібрето «Летючої миші», «Маріци», «Принцеси цирку», «Циганської любові». Звісно, не міг тоді оминути поет і роботи над творами «радянського репертуару»: він переклав лібрето російських опер «Піднята цілина», «Тихий Дон», «Перша весна». Continue reading Максим Рильський і його переклад «Кармен» Бізе

Оперний «Євгеній Онєгін»: переклад Максима Рильського на тлі історичної доби

рильський
М. Рильський

Коли в 1926 році декретом Раднаркому УСРР було «українізовано» Харківську, Київську та Одеську опери, це мало величезний вплив на тодішню суспільну свідомість[1]. Українські діячі відверто тішилися тому, що їхня мова опанувала найбільш «статусний» тоді мистецький жанр (адже суспільна «вага» опери була тоді значно більша, аніж тепер, провідні оперні співаки належали до верхівки мистецького «істеблішменту», а популярні оперні арії наспівували всі більш-менш освічені люди). Натомість антиукраїнські міщани-обивателі (з тих, які прізвище «Мазайло» готові були поміняти на «Мазєнін») ширили дошкульні анекдоти, де стверджувалося, що віднині Ленський у відомій опері Чайковського співатиме не «Паду ли я, стрелой пронзенный?», а «Чи гепнусь я, дрючком продертий?» Continue reading Оперний «Євгеній Онєгін»: переклад Максима Рильського на тлі історичної доби