All posts by Андрій Бондаренко

Від автора проекту

Маю зробити невеличке зізнання.

Від самого початку проект “Світова класика українською” є не тільки естетичним, але політичним. Просто це не афішувалось.

Я спостерігав, як рясно використовуються російські переклади вокальної музики і просто російська музика в освітній практиці і прекрасно розумів який це матиме ефект – виховання симпатій молодого покоління до російської культури, виховання відчуття єдності з російським народом, і як наслідок – підготовка усіх передумов для російського недофюрера розпочати геноцид українського народу. Тому я докладав зусиль на мистецькому фронті, намагаючись поступово витіснити російський продукт з українського простору, або хоча би мінімізувати його використання, щоб таким чином максимально дистанціювати Україну від обіймів “братнього” народу.

Так, я мав чимало сильних супротивників, які, прикриваючись пієтетом до “співу мовою оригіналу” та “мистецтва поза політикою” докладали зусиль до протилежного.

І на жаль я виявився правим. Російський недофюрер розпочав геноцид проти нас. Російські війська розстрілюють мирних жителів, бомблять цивільну інфраструктуру – все як в часи Гітлера.

І чи зможемо вистояти – велике питання.

Дякую всім, хто був поруч всі ці роки.

Андрій Бондаренко

Борис Тен і його переклад «Балу-маскараду»

А по війні Борис Тен (після ретельної перевірки – адже над ним тяжіли полон і перебування під окупацією!) дістав від партії і уряду можливість жити в провінційному Житомирі, – у столиці людям з такою біографією було не місце, – і мирно працювати на благо української радянської літератури.

Борис Тен (1897 – 1983) назавжди увійшов до історії української літератури класичними перекладами гомерових поем, які з’явилися друком уже на схилку його життя. Проте розпочав свою літературну діяльність Микола Хомичевський (таке справжнє ім’я перекладача) ще в 1920-ті, і тоді ж обрав для себе літературний псевдонім, що відтворював грецьку назву Дніпра – Бористен. А псевдонім був конче потрібен, бо саме тоді літератор служив ще й священником УАПЦ (спершу в Софіївському соборі, потім у церкві Петра й Павла, що на київському Подолі, зруйнованій у 1930-ті).

На відміну від більшості кліру УАПЦ, у 1930-ті письменник вижив, і навіть відносно «дешевою» ціною. Він «усього-навсього» мусив упродовж 1930-36 років поневірятися на засланні на Далекому Сході – але зате не потрапив під криваві жорна, які саме тоді змололи в Україні майже всіх священників і весь єпископат автокефальної церкви. Відбувши заслання, М.Хомичевський повернувся в Україну, – але відразу знову виїхав до Росії, де перебув репресії 1937-38 років на скромній посаді методиста обласного будинку народної творчості в Калініні. Коли почалася війна, вже 44-річного культпрацівника забрали на фронт, де він потрапив у німецький полон. У моторошному Новгород-Сіверському таборі військовополонених колишній письменник і священник мав бути розстріляний (належав до підпільної групи працівників місцевого театру, який дозволили відкрити окупанти), – але випадково вцілів.

Продовжувати читання Борис Тен і його переклад «Балу-маскараду»

Верді Ріголетто

Джузеппе Верді

Ріголетто

Опера на три дії

Лібретто Франческо Марія П’яве за драмою Віктора Гюго «Король бавиться».

Український переклад Людмили Старицької-Черняхівської.

Літературна редакція Максима Стріхи.

Доля Людмили Старицької-Черняхівської (1868 – 1941), драматурга, поетеси, дочки Михайла Старицького, близької подруги Лесі Українки, пізніше – члена Центральної Ради, учасниці Собору УАПЦ, склалася драматично. Арешт у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» у січні 1930-го поклав край її творчій роботі, зокрема й над перекладами. На сумнозвісному «відкритому процесі» на сцені Харківської опери до вже літньої Людмили Михайлівни, дочки славетного поета (у 1930 році на такі речі ще зважали!) поставилися «ліберально» – присудили 5 років ув’язнення, але відразу ж замінили термін на умовний і звільнили з-під варти в залі суду. Вона навіть зуміла повернутися із заслання в Сталіному (нині Донецьку, де її чоловік, Олександр Черняхівський, теж відомий діяч Визвольних змагань та УАПЦ, організовував місцевий медінститут) до Києва в 1936-му. Продовжувати читання Верді Ріголетто

Булат Окуджава на тлі свого покоління.

Наприкінці 1950-х в тоталітарному СРСР відбулися дві визначні події. Після промови Микити Хрущова на ХХ з’їзді КПРС, у якій було засуджено «культ особи Сталіна», почали реабілітовувати розстріляних і випускати з таборів уцілілих. Це й заклало передумови для короткочасної політичної «відлиги» та виходу на авансцену покоління «шістдесятників», яскраві представники якого рішуче поривали з панівними в країні ідеологічними догмами. Продовжувати читання Булат Окуджава на тлі свого покоління.

Українська опера радянської доби: чи можливе перепрочитання?

Оперне мистецтво в УСРР-УРСР як найбільш статусний тоді мистецький жанр перебувало в центрі пильної уваги влади. Часом це призводило до позитивних наслідків: залучення провідних поетів і письменників до створення перекладів лібрето творів світової оперної класики для українізованих 1926 року театрів (до «першої хвилі» перекладачів належали Микола Вороний, Людмила Старицька-Черняхівська, Олекса Варавва, Дмитро Ревуцький; згодом до них приєдналися Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, а вже по війні лави оперних перекладачів поповнили Євген Дроб’язко, Борис Тен, Микола Лукаш) сприяло появі надзвичайно цікавого явища україномовної опери як музичної драми. У ній задуми Верді, Вагнера, Пуччіні та інших видатних оперних композиторів, які ставили вагу поетиного слова аж ніяк не нижче від звучання музичної фрази, знайшли яскраве втілення. Продовжувати читання Українська опера радянської доби: чи можливе перепрочитання?

Володимир Тольба: співати мовою, якої не розуміють ані виконавці, ані слухачі – що може бути абсурдніше?

Володимир Тольба
(фото 2012 року)

До Вашої уваги стаття Володимира Веніаміновича Тольби, сина відомого диригента Веніаміна Тольби. Володимир Тольба відомий перш за все як упорядник книги спогадів про свого батька, що вийшла у 2018 р., був особисто знайомий з автором численних вокальних перекладів Юрієм Отрошенком, хоча сам він був економістом і працював у відділі стратегічних дослiджень Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України.


Достеменно не відомо, чи була ця стаття опублікована у 2011 році, втім очевидно, що актуальності вона не втрачає. Оригінальний документ російською мовою нам надав сам Максим Стріха. Публікуємо її в українському перекладі. Продовжувати читання Володимир Тольба: співати мовою, якої не розуміють ані виконавці, ані слухачі – що може бути абсурдніше?

М. Стріха: Максим Рильський – перекладач оперних лібрето

Максим Рильський – перекладач оперних лібрето

(літературний, мистецький, націєтворчий виміри)

Аксіоматично: Максим Тадейович Рильський належить до першого, «репрезентативного» ряду постатей не лише української національної літератури, але й культури в цілому. Творчість поета, дивом зацілілого в українські криваві 1930-ті, змушеного майже все життя  балансувати в рамках дуже вузького коридору дозволеного, і наділеного вмінням навіть за таких умов створювати тексти непроминущої вартості, досі привертає увагу дослідників, спонукаючи їх до все нових прочитань[1]. А для багатьох поколінь посполитих читачів поет досі лишається автором тонкої лірики, мудрих епічних полотен і неперевершеної есеїстки на найрізноманітніші теми.

Так само загальновідомо: Максим Тадейович Рильський є одним із корифеїв українського художнього перекладу. Його інтерпретації «Пана Тадеуша», «Євгенія Онєгіна», французької драматургії та лірики XVII-XIX століть по праву вважають конгеніальними.

Значно менше навіть літературознавці, навіть ті, хто спеціально займався творчістю поета, знають про те, що понад чверть, а, може, й понад третину його перекладів (коли говорити про друковані аркуші текстів)  зроблено для музичного театру. Продовжувати читання М. Стріха: Максим Рильський – перекладач оперних лібрето

Доробок Шуберта українською

У нас нове видання! Вийшов друком вокальний цикл «Зимова подорож» Франца Шуберта в українському перекладі Юлії Гершунської. Це перше в історії України нотне видання, яке вміщує в повному обсязі вокальний цикл зарубіжного автора і при цьому містить український переклад усіх пісень. 

Видання здійснено за підтримки Фонду Вікімедіа, а нотний текст (як і переклад) доступний на умовах вільної ліцензії сс by-sa 4.0 і доступний, зокрема,на сайті «Вікіджерела».  Видавець – нотне видавництво «Мелосвіт».

Шуберт. Зимова подорож.

Нижче подаємо передмову Г. Ганзбурга до цього видання: Продовжувати читання Доробок Шуберта українською

Анонс: Відкриття Другого конкурсу «Світова класика українською»

22 листопада о 18-й годині в залі Національної спілки композиторів відбудеться урочисте відкриття Другого всеукраїнського конкурсу «Світова класика українською». 

Цього разу ми запросили переможців минулорічного конкурсу. В їх виконанні буде представлена дуже різнобарвна програма з творів українських і зарубіжних авторів, але всі твори – традиційно для нашого проекту, прозвучать українською. Для Вас співатимуть Дар’я Царинюк, Юлія Дунаєва, Ганна Данканич, Марія Лагута, Ганна Остапенко, Оксана Євсюкова, Дар’я Тимошенко і Павло Бєльський.

Також у нас будуть і досвідчені імениті виконавці — заслужений діяч мистецтв Оксана Петрикова представить нам пісню М. Тарівердієва «Музика». Переклад українською спеціально для цього концерту зробив Максим Стріха і на концерті ця пісня прозвучить українською вперше.

А оперна співачка Жанна Закрасняна представить нам рідко виконувану і надзвичайно складну для виконання арію Катерини із опери Д. Шостаковича «Катерина Ізмайлова». Востаннє українською ця арія звучала мабуть в 1970-х роках в часи розквіту Київської опери, коли колектив театру разом з самим Шостаковичем був удостоєний за постановку цієї опери Шевченківської премії. Переклад цієї опери зробив геніальний перекладач і поет Микола Бажан. Але для нас немає нічого неможливого, і ця найкарколомніша арія знову радуватиме любителів високого мистецтва!

І, нарешті, маленький сюрприз від ініціатора проекту. Як і минулого разу, це буде гімн. Минулого разу це був гімн Вікіпедії, а тепер – Реформам. Так, ми живемо в епоху реформ і на невеличке музичне приношення на наш погляд їх величність заслуговує.

Вхід вільний. Адреса НСКУ – вул. Пушкінська, 32.
Продовжувати читання Анонс: Відкриття Другого конкурсу «Світова класика українською»