Українська опера радянської доби: чи можливе перепрочитання?

Оперне мистецтво в УСРР-УРСР як найбільш статусний тоді мистецький жанр перебувало в центрі пильної уваги влади. Часом це призводило до позитивних наслідків: залучення провідних поетів і письменників до створення перекладів лібрето творів світової оперної класики для українізованих 1926 року театрів (до «першої хвилі» перекладачів належали Микола Вороний, Людмила Старицька-Черняхівська, Олекса Варавва, Дмитро Ревуцький; згодом до них приєдналися Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, а вже по війні лави оперних перекладачів поповнили Євген Дроб’язко, Борис Тен, Микола Лукаш) сприяло появі надзвичайно цікавого явища україномовної опери як музичної драми. У ній задуми Верді, Вагнера, Пуччіні та інших видатних оперних композиторів, які ставили вагу поетиного слова аж ніяк не нижче від звучання музичної фрази, знайшли яскраве втілення.