Оперні шедеври В. А. Моцарта у дзеркалі музичної україніки (відлуння концерту)

До Вашої уваги – стаття кандидата мистецтвознавства Ігоря Тилика, опублікована в газеті “Соломія”(№3/73 липень-вересень 2017).

Погодьтеся, не так вже й часто у строкатій круговерті українського мистецького життя стаються події, які знаменують нову сторінку в осягненні хрестоматійних еталонів світової музичної класики. Утім, у даному разі, йдеться саме про це. Маємо на увазі напрочуд цікавий концерт «Опери В. А. Моцарта – українською», який нещодавно (18 червня 2017 р.) відбувся за підтримки Фонду «Wikimedia Foundation» у Київському міському Будинку Вчених.Тилик - Соломія - Моцарт

Цей творчий задум, актуалізований в рамках міжнародного проекту «Світова класика українською», було ініційовано засновником проекту –  талановитим київським композитором і піаністом Андрієм Бондаренком, котрий, у співпраці з різними виконавцями, впродовж 2011 -2017 рр. здійснив цілу низку цікавих творчих заходів, спрямованих на популяризацію західноєвропейських музичних шедеврів у досконалих українських перекладах.

Програма концерту була вибудувана за сюжетикою трьох найвідоміших опер В. А. Моцарта: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан» та «Чарівна флейта» і включала в себе як окремі відомі арії та дуети, так і драматургічно розгорнуті ансамблеві сцени. Чи не тому впродовж усього концерту у переповненому залі панувала неповторна театрально піднесена атмосфера, яка, мимоволі, заряджала аудиторію своєю потужною енергетикою. Неабияк цьому сприяла майстерність ведучої Ольги Козловської, яка лаконічно, й водночас змістовно, анонсувала кожний з  наступних номерів концерту, налаштовуючи слухачів на сприйняття сюжетних колізій тієї або іншої опери композитора.

Концерт розпочався з іскрометних сторінок блискучої опери «Весілля Фігаро» (відтворених в  українському перекладі Є. Дроб’язка), кожен звук якої наповнений чарівною моцартівською легкістю, емоційною принадливістю й неперевершеною дотепністю. Ці риси барвисто віддзеркалилися в славетній арії Фігаро, чудово виконаній лауреатом всеукраїнських конкурсів Назарієм Давидовським. Своєрідний емоційний контраст до неї окреслив дует Фігаро і Сюзанни («Вночі раз потреба у пані до тебе…»), що прозвучав у виконанні Назарія Давидовського та Христини Бедзір.

Не менш яскравими окрасами концерту стали такі всесвітньовідомі моцартівські «перлини» як арія Керубіно («Хто може знає, що є любов»): солістка – лауреат міжнародного конкурсу Оксана Євсюкова та арія Фігаро («Годі вже вітрогоном завзятим»): соліст – лауреат всеукраїнських конкурсів  Йосип Машталяр.

На завершення концертного розділу, сюжетно пов’язаного з сторінками опери В. А. Моцарта «Весілля Фігаро», прозвучали ще декілька яскравих шедеврів –  дует Марцеліни і Сюзанни («прошу, йдіть Ви перша, мадам чорнокудра») – у виконанні Заслуженого діяча мистецтв України Оксани Петрикової  та  Тетяни Кіченко,  а також три відомі арії: арія Графині («Зглянься ти, боже любові»): солістка – Богдана Хіта, арія Барбаріни («Загубила…»): солістка – Анастасія Король та арія Сюзанни («Дочекавшись моменту): солістка – переможець численних міжнародних конкурсів Анна Слізінова. Цікаво відмітити, що виконана нею арія прозвучала у її ж власному авторському перекладі.

Не встигли відлунати звуки «Весілля Фігаро», як на обрії з’явилися неперевершені музично-драматичні образи іншої славетної опери В. А. Моцарта – «Дон Жуан», презентовані у майстерних українських перекладах М. Лукаша.

До уваги слухачів було запропоновано декілька різнохарактерних вокально-сценічних епізодів із різних дій опери, які змістовно відобразили найважливіші драматургічні колізії геніального твору австрійського композитора. А саме: арія Лепорелло («Люба пані…»): у виконанні Йосипа Машталяра; дует Дон Жуана і Церліни («Рученьку дай кохана…»): у виконанні Назарія Давидовського та Христини Бедзір; арія донни Ельвіри («Ах ти гультяй мерзенний…») : солістка – Тетяна Кіченко; арія донни Анни («Це він насміятись…»): солістка – Оксана Петрикова; арія дона Оттавіо («Серця відрадо…») у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Романа Шнуренко; арія Церліни («Ну побий мене, Мазетто…»); солістка – Анна Слізінова (у власному перекладі); арія Дон Жуана («Вина хай ллються…»): у виконанні Назарія Давидовського.

У заключному розділі концерту було майстерно відтворено немеркнучі сторінки останньої опери В. А. Моцарта – «Чарівної флейти» (в українському перекладі Є. Дроб’язка). Її  створення, як відомо, містичним чином збіглося в часі з написанням всесвітньовідомого Реквієму. Цей факт, мимоволі, неодноразово змушував розмірковувати не лише сучасників Моцарта, але й наступні покоління, над парадоксальними закономірностями долі геніального композитора. Це й не дивно, адже, на противагу Реквієму, в «Чарівній флейті» домінує світосяйний оптимістичний колорит, притаманний переважній більшості творів митця, і цей контраст видається іноді, справді, вражаючим. З огляду на це, показово, що організатори концерту обрали до виконання фрагменти «Чарівної флейти», які найвиразніше віддзеркалили найважливіші сюжетні лінії опери, втілені як в окремих аріях, так і розгорнутих вокально-ансамблевих сценах.

Зокрема, прозвучали: Інтродукція: солісти – Роман Шнуренко (Таміно), Тетяна і Віта Мазурки, Таміла Романенко (три Дами); арія Таміно («Прекрасні риси чарівні…»): соліст – Роман Шнуренко; арія Паміни («Ах усе, усе пропало»): солістка – Заслужена артистка України Оксана Дондик; арія Моностатоса («Людство все на світі знає…»): соліст – Павло Зубов; сцена з 4 дії: солісти – Анна Слізінова (Паміна), Наталія Абрамова, Лілія Гуменюк, Наталія Журавель (три Хлопці).

«Фінальним акордом» концерту стала уславлена  арія Цариці ночі («Палає кров надією відплати…») блискуче виконана Заслуженою артисткою України, солісткою національної опери України  ім. Т. Г. Шевченка, лауреатом міжнародних конкурсів Ольгою Фомічовою.

Після того як відзвучали останні звуки, у залі ще довго лунали бурхливі оплески вдячних слухачів, які отримали насолоду не лише від чарівної музики Моцарта, але й від чудових українських перекладів, здійснених визначними майстрами слова на найвищому фаховому рівні.

Узагальнюючи викладені спостереження, хотілося б відмітити, що в концерті були задіяні виконавці різних поколінь – як відомі вокалісти зі значним оперно- та камерно-сценічним досвідом (Заслужена артистка України О. Дондик, Заслужений діяч мистецтв України О. Петрикова, Заслужена артистка України, солістка Національної опери України, лауреат міжнародних конкурсів О. Фомічова, лауреат міжнародного конкурсу О. Євсюкова, лауреат всеукраїнських конкурсів  Й. Машталяр), так і зовсім ще молоді, втім, дуже талановиті виконавці – зокрема, випускники й студенти кафедри академічного хорового мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв (Н. Абрамова, Л. Гуменюк, Н. Давидовський, Н. Журавель, В. Мазурок, Т. Мазурок, Т. Романенко, А. Слізінова). Таке творче єднання поколінь в процесі реалізації одного художнього задуму зайвий раз засвідчує, яку могутню гуртуючу силу приховують у собі невмирущі чари музики В. А. Моцарта, особливо, якщо вона звучить для нас рідною українською мовою.

Тож, хочеться щиро побажати Андрію Бондаренку (як ініціатору та головному координатору концерту й, водночас, блискучому концертмейстеру-віртуозу), а  також  усім учасникам його теперішніх та майбутніх мистецьких проектів творчої наснаги і яскравих досягнень на цій звитяжній і, водночас, почесній мистецькій ниві. Адже, тоді ми будемо все частіше й частіше чути шедеври світової музичної класики українською.

А це,  справді, того варто !

 Ігор Тилик,
кандидат мистецтвознавства,
доцент КНУКіМ 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s